Серце обривається, душа не може дуже довго
заспокоїтися, коли десь почуєш, що пішла від нас у небуття маленька дитинка. Ще
якось далі змиришся, коли померло дитятко від, скажімо, невиліковної на
сьогодні хвороби. Кажуть у народі, що то Господь до себе маленьку душу забрав.
Але коли почуєш, що загинув маленький українець через чиєсь недбальство,
недогляд, байдужість чи ще щось подібне, - тут вже тим розпачам меж немає.
