Літо збігло, як день, і з невлежаного туману вийшов синьоокий, золоточубий вересень. Він причепив до свого бриля червоний кетяг калини, заглянув у кожне обличчя, завзято вдарив у дзвін, що кличе на урок й пішов поміж садами і оселями.

         Килимами опалого листя застелено алеї лі ... Читати далі »