 Літо збігло,
як день, і з невлежаного туману вийшов синьоокий, золоточубий вересень. Він
причепив до свого бриля червоний кетяг калини, заглянув у кожне обличчя,
завзято вдарив у дзвін, що кличе на урок й пішов поміж садами і оселями.
Килимами опалого листя застелено алеї
ліцею і бабине літо про зорячись та іскрячись появилось на безмежному
палахкотінні блакиті.
Урочистий день погідної осені ─
традиційне свято «Бал квітів» у Плужненському професійному ліцеї. Відігріті
денним сонцем квіти від шпарких поцілунків нічного морозу усміхаються, радують
зір пелюстками, тішать ліцеїстів розмаїттям барв, дурманом пахощів!
Учні І─ІІІ курсів застосували усе своє
дизайнерське вміння і на огляд судейства журі, педпрацівників, гостей і учнів
балу представили багатство квіткових образів. Різноманітною була тематика і на
будь-які смаки: «Не сама квіточку ростила», «Красо України, Поділля»,
«Осінь-чарівниця», «Квіткове весілля», «В очі дивляться канни», «Квіткове
асорті», «Дівоча вірність» і ін. Не поступалися своїми мистецьким формами і
створені ліцеїстами композиції з овочів, фруктів, квітів та ягід. Учні
майстерно відтворили будні навчального закладу («Зуби в губах»,
«Їжачки-хитрячки»); красу і щедрість рідного краю («Мій рідний край», «Хліб –
душа мого народу»); кохання як першооснову людського існування («Лебедина
вірність») і оригінальну картину до 20-ї річниці Незалежності ─ «Народження
України».
І як зазвичай, композиції і букети
кожна із груп-учасників балу представила і захистила у відповідності до назви і
ідейного змісту витвору. Так у виконанні учнів прозвучали сучасні і народні
пісні («Києве мій», «Квітка-душа»,
«Висить ябко», «Осінь-чарівниця», «Мій рідний край» тощо). Також оригінальною і
повчальною для глядачів стала музична композиція «Букет для коханої», розіграна
третьокурсниками. Історія закоханих розчулила серця, а її продовженням став
танець В.Тришкури і Ю.Лісецької, де двоє шукають кохання.
Приємно було поринути й у світ
літератури. Учні декламували вірші про Україну, пшеничні поля, добро і зло,
читали легенди та билини. А гумористична
інсценізація першокурсників розкрила секрети дружби і взаєморозуміння, бо кожна
із груп ─ це родина, де уживаються великі і малі, у платтях і штанах, лисі і
патлаті… та поряд завжди є майстер і класний керівник ─ наставники, «тато і
мама».
Справжній бал, справжня зустріч, цікаві
знайомства. Скільки в такий день наслухаєшся, скільки зрозумієш, вмістиш у
маленькому серці! І кожне те серце ще довго густиме, як вулик, ще довго
озиватиметься голосами осіннього лісу-саду, квітника-городу, нашіптуватиме
устами Мрії, Віри, Любові і Надії.
Свято закриває завісу і оця надія у
барвах осені порине з нинішнього дня в завтрашній, де потрапить у надійне
гніздечко й збереже в ньому плодоносну силу до животворного тепла, до
наступного балу.
Г. Даниленко-Зінчук
старший викладач української мови і літератури
Плужненського ПАЛ
|
