 Туляремія – одна з найбільш розповсюджених природно-вогнищевих інфекцій в
Україні. Наш район являється ензоотичним з цього захворювання, а тому про цю
інфекцію слід знати. В 90-х роках минулого століття по району було зареєстровано
3 випадки захворювань людей, тоді ж було виділено з навколишнього середовища і
збудника інфекції. При дослідженні погадок мишевидних гризунів антитіла до
туляремійної палички в поточному році виявлено в 25% досліджених проб, що
свідчить про наявність циркуляції збудника туляремії на території району, а
отже й ймовірність інфікування людей надзвичайно висока.
Збудником захворювання є туляремійна паличка (франсісела туляренсіс), яка в
організм людини може проникати через шкіру чи слизові оболонки очей, респіраторного
чи шлунково-кишкового тракту. Цей збудник стійкий в навколишньому середовищі, при
низьких температурах, наприклад в замороженому молоці, життєздатний більше 3-х
місяців, у звичайному молоці – 8 діб, у висушених шкірках гризунів – до 20 діб.
До високих температур, дії ультрафіолетових променів та хімічних речовин –
чутлива.
Основним джерелом інфекції є гризуни (миші, водяні криси, пацюки, сусліки,
зайці).
Від початку зараження до появи перших симптомів захворювання може пройти до
7-ми днів. Хвороба проявляється раптово: температура тіла підвищується до 39ºС,
з`являються головні болі,
розбитість, болі в м`язах,
іноді нудота та блювота.
Якщо збудник потрапляє в організм через шкіру, то розвивається бубонна
форма – регіональні лімфатичні вузли збільшуються, при цьому вони не болючі, мають
чіткі форми, іноді можуть вскриватись. При потраплянні в організм людини з
інфікованим пилом розвивається легенева форма, коли уражаються бронхи і легені.
Хвороба при цьому протікає як затяжний бронхіт, пневмонія. І при цьому має
місце збільшення лімфатичних вузлів. Абдомінальна форма характеризується
різкими болями в животі. При цьому відмічається інтоксикація організму, що
проявляється тяжким перебігом.
Одним із основних напрямків в профілактиці захворюваності туляремією є боротьба
з мишевидними гризунами. Проведення суцільних дератизаційних заходів на
території району, яке має проводитися в осінній та весняні періоди має знижувати кількість мишевидних
гризунів, а отже і розповсюдження епізоотій серед них. На жаль, ціле направлена
робота в цьому напрямку належним чином не організована. Крім цього обов’язковою
умовою попередження захворюваності на туляремію – це проведення захисту джерел
водопостачання та продуктів харчування від проникнення гризунів. При догляді за
тваринами в обов’язковому порядку мають застосовуватися засоби індивідуального
захисту, як то спецодяг, спецвзуття, гумові рукавиці, а при роботі з фуражем,
особливо в зимово-весняний період, ще й використання респіраторів. І цими
заходами не слід нехтувати, адже захворювання легше попередити, ніж потім лікувати,
це давно відома істина. Для профілактики туляремії в плановому порядку в
природних вогнищах здійснюються профілактичні щеплення населення туляремійною
вакциною. Ці щеплення за епідпоказами мають проводитися і сільському населенню
нашого району та міським особам, що мають ризик захворіти, в т. ч. мисливцям,
працівникам млинів, зерносховищ, та іншим.
Кошти, які з місцевого бюджету мали були б виділені на придбання тулярину
та туляремійної вакцини для щеплення підлягаючого населення, а в поточному році
згідно плану профщеплень таких осіб 13942, до цих пір не виділені, туляремійна
вакцина та тулярин в район не закуплені, а отже і імунопрофілактика туляремії
залишається під питанням. Пройшло 20 років після реєстрації випадків захворювання – чого чекаємо?
Лікар-епідеміолог
Заморська Т.О.
|
