Досить часто у своєму житті ми зіштовхуємося з фразами та думками, які починаються зі слова «якби» : якби я мав більше грошей, якби я влаштувався на «роботу своєї мрії», якби....якби....якби.... І, як правило, варіанти закінчення таких фраз є стандартними: то мої діти були б добре забезчені, то я б міг спокійно жити, то я став би успішною людиною та багато інших. Можливо ми не помічаємо, але вирази такого типу досить часто виходять із наших уст, так само як і ми часто чуємо це від інших. Я чудово розумію, що жити в нормальних, комфортних умовах, мати можливість в будь-який момент дозволити собі щось (подорож, дорогу вечерю у ресторані, нові туфлі) хочеться кожному , не були б ми тоді людьми, але є одна проста істина, яка, можливо, і є вирішенням усіх наших безрезультатних «якби».Вона заключається у тому, що поки ми не навчимося радіти та правильно сприймати і використовувати те що в нас є у даний момент часу, те довгоочікуване нове навряд чи зможе завітати у наші двері.Ми маємо досить для того, щоб жити, але нам важко перестати нарікати на долю, на важкі часи, на владу, врешті-решт.Більше того, ці нарікання ніколи не поведуть за собою те краще, на яке ми з вами чекаємо. А воно стоїть біля дверей. Варто тільки з полегшенням зітхнути і почати радіти тому, що ми маємо. А там і краще життя не забариться!

Осьмак Юлія