Не завжди котові Масляна…

Масляна (Масниці, Масляниця, сирна неділя) - давньослов'янське свято на честь весняного пробудження природи. Християнська церква включила Масляну у свій календар: масляний тиждень напередодні Великого посту (кінець лютого - початок березня за старим стилем), проте вона так і не набула релігійного змісту в Ураїні.

У наші часи деякі елементи традиційної Масляної використовуються у святі "Проводи зими ."

В Україні останній тиждень м'ясниць, як я уже казав, носив кілька назв - Масляна, Сиропустний тиждень, Пущення, Загальниця, Ніжкові заговини, Колодій тощо. Структурно він ділиться на три основні частини: зустрічний "переломний" понеділок, "широкий" четвер та "прощальна", чи "шуткова" неділя. Кожна з них мала свою обрядову специфіку.
Основою обрядовою стравою Масляної (Масниці, Масляниці) були вареники з сиром, які вживалися з маслом чи сметаною. Виготовляли також гречані млинці, заправлені смальцем. Ними частували протягом усього тижня. Досить популярними серед селян були сколотини од масла. "Нехай буде, - казали в таких випадках, - і маслянка, аби щоранку!" Загалом Масляна вважалася жіночим святом, хоч участь у ньому могли брати і чоловіки. Але вони мусили за це відборговувати грішми чи горілкою.

От і в нас  в Теофіполі відбулося давньослов'янське свято не, те щоб свято але добре,що хоч якась розважальна подія для містечка. Планували багато а вийшло як вишло,хто до церкви а хто з родиною до парку на співоче поле. Все пройшло дуже мляво як не «старались» організатори. Були і «Весна з Зимою»,і пісні,і музика з козаком та варениками і млинцями,була горілка та закуска але свято чомусь не відчувалось…Люди підходили і зразу чомусь йшли у своїх справах, дітвора не розуміла деж воно свято!?, а матусі нишком казали дітям, що мабуть Весна з Зимою не домовились і йшли собі хто-куди. Люди хотіли бачити дійство бо начувані про аналогічні заходи які відбувалися в інших містах області,як там все відбувалося і чекали дійсно святкової події. Виручили як завжди колективи художньої самодіяльності міста та деяких сіл але і вони чомусь не раділи а відпрацювавши виступ одразу покидали парк. Свято за годину закінчилось не розпочавшись і стало прикро за наші звичаї,за нашу історію і за наше життя…

А чекали зовсім іншого:щоб Масляна в місті та районі набрала широкого розмаху, як, приміром, у Шепетівці,Полонному. Там дорослі та молодь катились на конях, ходили в колі, влаштовували конкурси та інші розваги. Масляну зображувала заміжня жінка, яку під жарти возили на санчатах. Наприклад, розігрували народження і поховання дерев'яної ляльки (колодки) - відгомін давнього ритуалу знищення опудала Зими. Колодку у вигляді поліна, качалки, стрічки, хустки, квітки тощо чіпляли парубкам і дівчатам як символічне покарання за те, що вони не взяли шлюб минулого року, а ті відкуповувалися грішми або могоричем. На Поділлі завжди хлопці пригощали дівчат горілкою, пивом, солодощами - купували (запивали) колодку. Всі дійсно раділи проводам зими і майже ні хто не зігрівався алкоголем.

Свято скінчилось а спогадів не залишилось…крім прапора біло-блакитного кольору в центрі парку, під яким щедро вгощали…

Як кажуть у народі: "Не завжди котові Масляна".

Автор: Остап Правило