Насильство та жорстокість в сім'ї

В нашому суспільстві переважає думка, що проблеми жорстокого поводження із членами сім'ї є внутрі­шньою проблемою цієї сім'ї і не потребує втручання суспільст­ва, а тим більше держави. Але саме право на захист від насиль­ства над особою, особливо в сім'ї, є одним із найголовніших прав громадян та дітей.

Ще недавно в нашому суспільстві вважалося неприйнят­ним говорити відверто про насильство в сім'ї. Проте ця форма насильства існує давно і зустрічається досить часто: вона роз­повсюджена серед людей різних національностей, різного фі­нансового та соціального статусу. Більше того, таке насильство ніяк не можна пояс­нити нинішньою економічною нестабільністю, оскільки воно наявне й у відсталих, і в економічно розвинутих країнах.

Нині, коли громадськість в Україні починає усвідомлюва­ти людські права та свободи, коли прийнято Закон «Про попе­редження насильства в сім'ї», цей злочин нарешті став поміт­ним для суспільства.

Насильство є фактором примусового контролю, який практикує одна людина над іншою.

Найчастіше насильство проявляється в сім'ї. Це будь-які умисні дії фізичного, сексуального,  психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

Щоб зупинити цикл насильства, потрібно:

1. Володіти інформацією щодо проблеми насильства в сім'ї.

2. Зрозуміти та усвідомити, який стиль стосунків існує у Вашій родині.

3.Якщо наявні насильницькі стосунки - спробувати розірвати коло насильства та захистити своїх дітей і себе.

Органами та установами, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї, є: відділ сім’ї, молоді та спорту Ізяславської районної державної адміністрації; Ізяславський РВ УМВСУ в Хмельницькій області;  орган опіки і піклування.

Ставлення до дітей є певним показником духовного розвитку та соціальної зрілості суспільства. Погане поводження з дітьми виникло дуже давно і залишило в історії страшні сторінки, починаючи від дитино вбивства та каліцтва дітей до складних дериваційних колізій.

Сімейне насильство над дітьми стало викликати заклопотаність в суспільстві тільки починаючи з 19 століття внаслідок загального розвитку емансипації індивідів. Процеси витіснення репресивної релігійної і світської моралі, психологічна революція, що створила уявлення про права кожного індивіда незалежно від віку, статі та інших особливостей, на щастя, затвердили уявлення про нетерпимість жорстокого поводження в сім’ї як по відношенню до дорослих її членів, так і по відношенню до дітей.

Насильство – це дії, які робить одна або кілька осіб і які:

- чиняться навмисно і спрямовані на досягнення певної цілі;

- спричиняють шкоду (фізичну, моральну, матеріальну) іншій особі;

- порушують права і свободи цієї особи;

- унеможливлюють ефективний самозахист потерпаючих від насильства (той, хто чинить насильство має значні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні, матеріальні тощо).

Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї. Згідно цього Закону:

- насильство в сім’ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю;

- фізичне насильство в сім’ї - умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;

- сексуальне насильство в сім’ї - протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї;

- психологічне насильство в сім’ї - насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю;

- економічне насильство в сім’ї - умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я;

- жертва насильства в сім’ї - член сім’ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім’ї;

- попередження насильства в сім’ї - система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім’ї, припинення насильства в сім’ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім’ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім’ї.

Прояви насильницького і жорстокого ставлення дорослих до дітей в межах сучасної родинної спільноти зумовлені етноісторичними традиціями, соціально-економічними проблемами українського суспільства, психологічними і педагогічними причинами, а тому викорінення жахливих явищ потребує мобілізації та координації зусиль державних правоохоронних, освітніх органів, соціальних служб, громадських організацій, засобів масових інформацій. Боротьба з поганим поводженням з дітьми повинна вестися одночасно по двох лініях: профілактика та попередження.

В поняття профілактики входить створення таких елементів у суспільстві, які підтримують можливість дітей рости й бути особистостями, вільно думати й діяти згідно з мораллю. А це міцна сім’я. Перше, що бачать діти, - це дім. Наступне – школа. Коли у цих двох спільнотах панують пристойність, чистота, моральність та демократизм, то діти, які мають природжену здатність ідентифікувати себе з дорослими, діють так само, поєднуючи всі найкращі риси цих спільнот.

Пригадаємо мудрі слова С.Соловейченка: «Щоб дитини виросла природно доброю та чесною людиною, щоб вона не намагалася вдавати з себе кращу, ніж вона є насправді, доводиться уникати примусу у вихованні. Примушуючи до чогось, ми зобов’язуємо дитину робити щось таке, що не відповідає її сутності, інакше її не довелося б примушувати. Ефективне лише те виховання, яке привчає дитину до правди, привчає бути самою собою. Бути, а не вдавати.»

В.Л.Левченко – провідний спеціаліст Ізяславського районного управління юстиції