Нашого цвіту – по всьому світу

Допоки  ж  будуть  українці
По  всьому  світу  працювати?..
Чи  не  пора  вже  ,  Україно,
Про  свій  народ  почати  дбати!

Людмила Палагняк

      Україна завжди славилась працьовитим народом. Але чомусь   наші люди піднімають  економіки  інших країн, а не своєї Батьківщини. Хіба нормально, що стільки українців  знаходяться за межами України?  

     На даний час виділяють чотири хвилі міграцій українців за кордон: перша хвиля охоплює період з останньої чверті ХІХ століття до початку Першої світової війни, була зумовлена переважно соціально-економічними причинами. Другий масовий відтік частини населення за межі своєї батьківщини припадає на період між двома світовими війнами, і був викликаний як соціально-економічними, так і політичними обставинами. Друга світова війна та її наслідки викликали третю хвилю масової української еміграції, майже винятково політичну. Четверта хвиля міграції припадає на кінець ХХ ст. і має, передусім, соціально-економічний характер.

    Нині число осіб українського походження, які проживають за межами України, за приблизними підрахунками, становить від 16 до 20 мільйонів.  

      Таке враження, що скоро вся Україна виїде за кордон, залишаться тільки пенсіонери та діти.

    Чи варті ми такого життя на чужій землі, коли розпадаються сім'ї,  а діти, немов сироти, без батьківського тепла і ласки?

      В Україні так і не визначено чіткої стратегії міграційної політики, яка б посприяла поверненню мільйонів заробітчан. Раніше переважну більшість заробітчан становили люди із західних областей України. Але пізніше ситуація поступово вирівнялась —  і все більше українців   стало виїзджати зі східних та південних областей.

   В даний час, кількість громадян, які планують виїхати на заробітки за кордон  дещо зменшилась. Але  це викликане  реальними факторами: світовою економічною кризою і звуженням можливостей для працевлаштування за кордоном.

 Більше як  п’ятнадцять років громадяни України працюють за кордоном без  належної підтримки української влади. 

    Не оминула  проблема заробітчанства і наш Ізяслав. За кордоном працює  багато ізяславчан. І  їх кількість дедалі зростає. Спілкуючись з багатьма людьми можна почути, що багато хто з них планує виїхати на заробітки.  

      І ми  в основному говоримо про тих заробітчан, які виїхали на заробітки закордон.  Але необхідно говорити і про тих, хто працює в Києві, Одесі чи інших  українських містах , як про трудових мігрантів. Адже вони також часто працюють нелегально, не мають лікарняних і не заробляють собі на пенсію!
     З кожним роком збільшується кількість сімей, в яких  хтось працював колись чи нині  працює далеко від своєї  домівки, або планує поїхати на заробітки.
      Втрата роботи, бажання придбати житло, машину, неспроможність розрахуватися із боргами чи оплатити навчання своїх дітей – це основні причини трудової міграції. Проблеми розпочинаються із відкриття візи, відтак – пошук роботи і намагання офіційно влаштуватися за кордоном. Уже перетнувши кордон, люди зустрічаються із величезними проблемами -  вони покинуті напризволяще, не мають ніякої підтримки  та захисту.
      І навіть, знайшовши роботу, люди часто-густо стають жертвами недобросовісних чиновників – як за кордоном, так і на своїй рідній землі. Особливо тоді, коли приїжджають у відпустку.

    Як влада на місцях сприяє трудовим мігрантам?

    Тим, хто на сьогодні є  чи не єдиним потужним інвестором-донором в українську економіку в цілому ,  та  зокрема в економіку  міста та району!  Як повідомлялось в засобах масової інформації, за 2012 рік заробітчани перерахували до України коштів більше ніж надійшло прямих іноземних інвестицій.  

    Заробітчани можуть вкладати гроші у ту чи іншу справу вдома, а не на чужині. Влада ж має створювати для цього всі умови. А для повернення заробітчан додому та призупинення процесу міграції  необхідне об’єднання зусиль, як влади,  в тому числі  місцевої,  так і самих громадян.

   Як відомо, тільки в Європі працює понад два з половиною мільйони громадян України, проте ніхто системно, цілеспрямовано не цікавиться життям українських трудових мігрантів. 

     А тому,  трудові мігранти самі беруться за вирішення своїх проблем. За їх ініціативою,  в  Європі, при Українській Всесвітній Координаційній  Раді створено комісію українських трудових мігрантів, що є громадянами України, яка взяла на себе місію згуртувати українців Європи і має намір стати містком, а якщо потрібно – рушійною силою та контролером для української влади й українських чиновників, котрі відповідають за цей напрямок роботи. За ініціативи заробітчан створено  Раду з питань трудової міграції при Кабінеті Міністрів України.
    Проблеми заробітчан різні. Вони виникають як в Україні, так і за кордоном. Деякі питання можливо вирішувати на законодавчому рівні, а деякі на місцевому.

       З метою ефективної роботи   необхідно  вивчити всі проблеми заробітчан і узагальнити їх, виробити пропозиції щодо   вирішення проблемних питань, забезпечити прийняття відповідних рішень державними органами і органами місцевого самоврядування та забезпечити  ефективний контроль за виконанням прийнятих рішень.

   Важливим моментом в цій роботі має бути співпраця з  громадськими організаціями заробітчан, як в Україні так і за кордоном. А також  спільна робота з тими,   на кого покладатимуться обов’язки по сприянню заробітчанам.

    На даний час різні  державні установи   намагаються  робити  кроки у  напрямку сприяння вирішення проблем  заробітчан. Але це  розрізнені кроки різних відомств, які робляться часто формально. Про формальний підхід до вирішення проблем трудових мігрантів свідчить те,  як 03.07.2013 р.  було проведено в Києві Парламентські слухання "Українська трудова міграція: стан, проблеми та шляхи їх вирішення”.

    А тому,  для узагальнення всього того, що вже  створено для сприяння  нашим  заробітчанам та  координації роботи по  вирішенню проблем  доцільно  створити громадські  організації.

      Саме життя вказує на те, що всім заробітчанам необхідно об’єднувати свої зусилля   для захисту  своїх прав  та  інтересів. По всій Україні   заробітчани та члени їхніх сімей починають об’єднуватись у громадські організації.  Громадські організації заробітчан - це  добровільні об’єднання громадян, які працюють за кордоном  та членів їхніх сімей, які об’єднуються для спільного вирішення проблем як на території України так і за її межами. Громадські організації  будучи організованими   зможуть   вносити  конкретні пропозиції щодо вирішення  спільних проблем заробітчан, а також надавати допомогу  тим  громадянам, які потребуватимуть безпосередньої підтримки.  В роботі цих громадських організацій могли би взяти участь також ті заробітчани, які працюють в Україні, адже у них є багато спільного з тими, які працюють за межами нашої держави.

       Вважаю, що ніхто, крім  самих  заробітчан та їхніх рідних,  не організує  діяльність по усуненню та мінімізації всіляких проблем, що  їх стосуються. І самі заробітчани,  та їхні рідні,  об’єднавши свої зусилля зможуть ефективно відстоювати свої права та  інтереси.

       Ця стаття буде початком  роботи по вивченню проблем трудових мігрантів — ізяславчан та тих заробітчан, які волею  долі змушені працювати  в Україні, далеко від своїх домівок.  Також цією статтею започатковується  процес згуртування заробітчан Ізяславщини.

     Всі, хто бажає долучитись до вирішення проблем заробітчан можуть писати на адресу: пров. Сошенський, 2, м. Ізяслав; E-mail:   Romanyuk777@ukr.net або телефонувати за номером: (096)822 59 77.

Олег Романюк, депутат Ізяславської міської ради.