Як підняти статус Ізяслава

     Скільки не приїжджаю в Ізяслав, не можу намилуватися тутешньою красою. За вдалим розташуванням і мальовничістю ––це безумовно одне із найчарівніших і найзагадковіших міст України.

      Якось сонячного дня їхав через міст, що сполучає два береги Горині і мимоволі зупинився. У плесі, нижче від греблі, віддзеркалювалися куполи храму Різдва Христового. Неймовірна картина була схожа на видіння або диво.

      І ось тоді, у ту хвилину, мені подумалося: а чому б Ізяславу не стати історико-культурним заповідником? На зразок Кам’янця Подільського, або Чигирина. Мало знайдеться у нашій державі міст, які зможуть суперничати із ним по кількості пам’яток історії, культури та архітектури.

      Мені доводилося бувати за кордоном. Там такі містечка, як Ізяслав, процвітають, маючи державні субсидії і доходи від туризму. Вони  мають розвинуту  сферу обслуговування. Навіть у сусідніх Чехії та Польщі.

     Чому ж так несправедливо вчинила доля щодо однієї з перлин Поділля?

     Мабуть не знайшлося свого часу тут діячів, які би наполегливо і зацікавлено відстоювали його інтереси.

      Можливо хтось, прочитавши цей докір, заперечить, мовляв, спочатку потрібні величезні кошти для реставрації, приведення у належний стан доріг і розбудови інфраструктури. А я ввавжаю передусім потрібна мрія, вибух уяви і дерзання, які пробудять ентузіазм. Для реалізації будь-якої справи потрібна енергія.

       Я відвідував з екскурсіями Збараж та Хотин. Тамтешні фортеці відбудовані фактично заново. Зрозуміло, вони одержували підтримку і від держави. Але були і місцеві патріоти, які допомагали чим могли. Вони гуртувалися довкола діяльних особистостей, людей здатних вирішувати практичні питання. Як, до прикладу, у селі Самчики. Хто міг тридцять років назад уявити, що там відновиться садиба-музей і парк довкола неї.      

       Тепер ці місця занесені до туристичних маршрутів, куди приїздять відвідувачі навіть з-за кордону.

       В Ізяславі теж є що показати. Адже він протягом століть був одним із  найважливіших міст Волині. Своєрідним центром трьох великих релігій: православ’я, католицизму та іудаїзму. Тут збереглися костел святого Йосипа, монастир Бернардинців, залишки колишніх синагог. Є у місті і скарбниця від давньої фортеці.

       За певних гарантій і обставин, певен знайшлися  би охочі відбудувати палацовий ансамбль князів Заславських-Сангушків, що розташований у такому чудовому і примітному місці.

      Зразки реалізації таких інвестиційних проектів у нашій області вже є.

      Крім історико-архітектурних пам’яток ізяславці мають ще чимало цікавого у самому районі.

       Взяти, хоча б, село Двірець, де була написана значна частина національної святині –– Двірецько-Пересопницького євангелія. Або село Бейзими, де народився видатний римо-католицький проповідник і подвижник Ян Бейзим.

      У Ізяславському краєзнавчому музеї є понад тисячі експонатів. В разі надання місту статусу історико-культурного заповідника він міг би розширити експозицію і переїхати у більш просторе приміщення, а не тіснитися в місцевому Будинку культури.

      Туристично-екскурсійний маршрут по Ізяславщині пролягав би також через Антоніни і садибу-музей Георгія Кирпи у селі Клембівці.

       Мені у свій час доводилося із цією видатною людиною, вирішувати деякі господарські питання. Гадаю, якби його життя трагічно не обірвалося, то він би теж із патріотичних міркувань наполегливо відстоював ідею створення в Ізяславі історико-культурного заповідника.

       З чого б треба почати? Передусім створити фонд відродження Ізяслава. Такий, здається, уже є. Але його потрібно наповнити. Потім зняти документальний фільм про нього, організувати цикл публікацій у пресі. Ну, і само собою підготувати необхідну документацію. 

        Сьогодні у ізяславців, як ніколи раніше, є реальна можливість підвищити імідж свого райцентру і району.

       Питання про надання Ізяславу статусу історико-культурного заповідника, наскільки мені відомо, уже піднімалося на районному і обласному рівнях. Одні діяли щиро, але були й таких діячі, які тільки  здіймали галас довкола нього. Та, як на мене, остаточно його вирішити можна тільки у найвищому законодавчому органі держави.

       І братися за цю справу повинна серйозна й авторитетна людина, яка має Бога у серці і досвід господаря.

Василь ШУЛЯК, кандидат у депутати по виборчому округу №189.