ХТО З ВАС ДРУГ

 Книжки були створені, щоб сповідувати історії. Комп’ютери ж створювали для обчислення. Проте кожен рік для книжки стає все страшнішим. Електронні машини почали набувати всіх функцій, від друкування до керування. В той час, як наш паперовий друг лежить на поличці та пилиться, комп’ютери задовольняють усі наші потреби.

Колись, ще деякий час, книжка мала великі переваги. Вона зручно, невимушено, точно та яскраво розповідала нам про свій зміст. Демонструвала зображення, малюнки авторів та поринала разом з нами в пригоди. Кожна дитина була вдячна своїм вихованням книжці, бо саме вона навчила нас рахувати, малювати, писати. Якщо ж сьогодні у дитини завчасно з’являється комп’ютер, він руйнує її. Від монітору потім не відігнати. Ігри, які полонять наших дітей, змушують їх назавжди забути про книжки, як інформаторів, як оповідачів, та просто, як про цікаву річ. Тепер вже ця машина диктує нам свої умови.

Комп’ютери значно полегшили життя людей. Розрахунки, друкування, пошук інформації, розваги – все це існує лише в одному предметі. Не дивлячись на все це, кожен повинен пам’ятати про свого кращого вихователя. Проте і тут людство знайшло вихід. Тепер, книжку нам може замінити електронна книга, яка вміщує у собі набагато більше текстів та оповідань, ніж звичайна. Невже, книжці не залишилось місця у нашому світі?

«Книга - найчистіша сутність людської душі» - зазначав англійський поет, публіцист та літературний критик Чарльз Лем. А чи зможе відтворити нашу сутність бездушна машина? Хіба в неї вкладали своє серце автори так, як в книгу? Навряд чи ця ідея з електронними книжками змінить наше життя на краще.

Читаючи книгу, ми не тільки пізнаємо задум автора, але і відчуваємо частинку його душі, що збагачує нашу. А українці – це духовно найбагатший народ у світі. Твори наших Шевченка, Франка, Котляревського цінуються не тільки в межах України. Їх вшановують від Європи до Південної Америки. А чи вшановуємо їх ми, прочитуючи їхні твори через машину? В те, у що вони вкладали свою душу, за що боролись -  тепер  всі забули.

Проте, найбільше на собі відчули цю проблеми письменники сучасності. Їх праця повинна оплачуватися, але натомість, їхні твори лежать в пилу в крамницях, а то і взагалі на складі.

Чи не помічали ви, хто зараз купує газетні видання? Це, в основному, люди похилого віку, які звикли до такого стилю життя, вони відмовляються від техніки, бо шанують свої принципи, або люди, які відокремлені від Інтернету (хоча таких залишилось дуже мало).

Так чи інакше, читаючи з комп’ютерних пристроїв ми позбавляємо себе духовності, тієї, що залишилась на поличці в магазині. Тож за чим майбутнє..?

Микита Кіляров