Яцков Борис Олександрович кандидат в депутати до Верховної Ради України по мажоритарному округу №189 Коротко про свою біографію

Народився 02.04.1966 року в м. Ізяслав Хмельницької області. Освіта вища, інженер-механік

 1973-1983 роки – навчався в середній школі м. Ізяслав    

1983-1984 рік – помічник токаря на Ізяславському заводі «Харчомаш»                                                                    

1984-1988 роки – курсант Далекосхідного вищого загальновійськового командного училища в місті Благовєщенськ Амурської області                                    

1988-1992 роки – займав різні офіцерські посади Радянської Армії та ВМФ СРСР

1993-1999 роки – співзасновник та директор ТОВ «Глорія», м. Ізяслав Хмельницької області

З 1999 року – приватний підприємець, а з 2005 року по теперішній – генеральний директор та засновник ТОВ «Ізяславський Райагробуд» - кращого підприємства України 2011 року в номінації «цивільне будівництво».                                      

2006-2010 роки – депутат Хмельницької обласної Ради V-го скликання за списками БЮТ.

Маю такі нагороди та відзнаки:                   

2011 рік – кращий керівник  року України

2012 рік – почесний громадянин міста Ізяслав

Нагороджений орденом «Свята Софія» та «Золотим Хрестом Честі та Звитяги»

Нагороджений грамотою Предстоятеля Української православної церкви, митрополитом Київським та всієї України Володимиром

Нагороджений численними грамотами та подяками обласної державної адміністрації та обласної ради, Ізяславської районної адміністрації, районної та міської ради

Безпартійний

Одружений. Маю сина. Я та моя сім’я проживає в м. Ізяслав.

Більш детальна інформація на сайті: www.yatskov.info

Доброго дня, шановні земляки!

            Насамперед прошу вибачити мене, що тільки розпочинаю працювати в рідному краї. Для зустрічі зі мною не збирають людей, тому витрачаю багато часу на представлення себе перед виборцями та ознайомлення з їхніми проблемами.

             Проблеми свого краю знаю так само добре, як і знають тут мене. Тому працюю в сусідніх районах. На Ізяславщині об’їду всі населені пункти. Можливо не зустрінусь з кожним особисто, так як це фізично не можливо, але в сільську раду і школу зайду обов’язково. В Ізяславі побуваю в усіх організаціях, але  зустрічі буду проводити тільки за проханням колективів, не відволікаючи працівників від нагальної роботи.. Не хочу бути нав’язливим, тому що в кожного і так багато власних проблем. Населення і без мене перевантажено політінформацією. Чого варті передвиборчі обіцянки, не підтверджені реальними пропозиціями та діями, направленими на їх вирішення? Нічого! Вони як пил – дмухнув вітер, і їх немає! Як тільки виборець віддасть свій голос, то не має ні обіцянок, ні депутата. Щодо себе – дми не дми, все одно нікуди не дінусь. Адже в Ізяславі моє життя - сім’я та  підприємство. Зустрічі потрібно проводити після виборів, маючи представницькі повноваження, щоб не роздавати обіцянки, а вислуховувати своїх виборців та вирішувати проблеми громади.

             Отож, про проблеми громади та шляхи їх вирішення.

             Спочатку загальні. Лунають лозунги про закінчення газифікації району, розробляються проекти, витрачаються кошти. Для чого проводити  газифікацію при теперішніх цінах на  природній газ?! Ми всі знаємо, що підписано закон про добудову 2-х блоків ХАЕС. В якій країні світу витрачаються кошти на дорогий газ, маючи під боком атомну станцію?! Зараз зона спостереження 30 км., після добудови 2-х блоків буде 50 км. Весь наш район попадає в цю зону. А які ми маємо пільги? Практично ніяких! Ще й по населених пунктах напруга в мережах 160-180 В., тому що на 80% зношене обладнання та електромагістралі. Маючи під боком 4 млн.кВт ми опалюємо хати дровами. Ніде в світі такого не має. В Словаччині  для прикладу у зоні спостереження ( там вона 40 км) електроенергія продається  населенню  і підприємствам по собівартості, а у нас? Та ще й з лімітами! Відхилюсь від теми – в тій же Братиславі стоїть черга, щоб відкрити свої виробництва. Їх приваблює ціна на електроенергію, пільги по податках, що є вирішенням  залучення інвестицій та  збільшення робочих місць. В Словаччині виділяється на соціальні потреби 30 % від валового прибутку атомної електростанції, а у нас 1%. І чого вартий закон про добудову, коли в ньому не прописано скільки і як будуть розподілятись кошти на соціальні потреби?! Я хочу для зони спостереження, яка після добудови двох блоків ХАЕС буде 50 км., відмінити ліміти на використання електроенергії, поміняти електромережі, щоб населенню було вигідніше опалювати лікарні, школи, садочки та домівки електроенергією, ніж газом.   Саме для вирішення цих та інших проблем я йду в Парламент.

             Тепер про дороги, та чому вони є «напрямками». Їдучи по них, пригадуються фільми про Велику Вітчизняну війну, де по таким, рука не підіймається написати, «дорогам», їздили танки та бронетранспортери. Але ж зараз не війна! І по ним їздять наші автомобілі, шкільні автобуси та карети швидкої допомоги. Ці дороги стали такими не вчора чи позавчора, вони такі давно! В вартості кожної літри пального закладено дві гривні на будівництво цих самих доріг, які перераховуються до державного бюджету України. Тож автомобілісти Ізяславщини сплачують приблизно 100 млн. гривень в рік за те, що ламають свої автомобілі. За ці кошти можна побудувати 100 км. європейської дороги. Чому ж в бюджеті району немає таких грошей? Тому що немає свого депутата у ВР, який  лобіював би їх виділення з бюджету держави в місцевий бюджет. За наші гроші будуються дороги десь там … тільки не в нас. Чому не домовитись з директорами сільськогосподарських підприємств, щоб ті не перевантажували фури буряками та обмивали колеса від багнюки при виїзді з поля? Перевантаження – це пошкодження дорожнього покриття, а болото на дорозі – це загроза для нашого з вами життя. А ми переймаємось «мовними законами», які є популістичними та приймаються перед виборами. У кожної країни повинна  бути одна державна мова. Немає мови – немає держави.  Зайдіть на мій сайт, подивіться інтерв’ю зі мною в Нетішені та все зрозумієте.

Тепер про закупівельну ціну на сільськогосподарську продукцію. Чому в селян молоко скуповують по 1,6-1,8 грн. за літр, а ми в магазинах бачимо його вже по 10 грн? Рентабельність посередників 1000%, так – 1000, я рахувати вмію. Тому, що на прилавках продукт, який ми купуємо лише пахне та має смак молока. Чому вартість 1 літра води в 2 рази вижча від вартості молока? Корова - не свердловина. Над селянином знущаються і йому немає куди подітись, бо дорожче у нього ніхто не купить. А ці «ніхто» - 2-3 закупівельні фірми. Їх також можна зрозуміти,  адже з країн Азії завозиться сухе молоко, яке в 20-30 разів дешевше вітчизняного. Тому виробникам молочної продукції потрібне наше лише для технологічного процесу. Ось тут вже й  необхідний закон, який заборонить потрапляння неякісних компонентів із-за кордону.

Собівартість нашого молока напряму залежить від ціни на дизельне паливо. Чому? Тому, що корову потрібно годувати, а ціна корму залежить від вартості енергоносіїв. Я буду ініціювати  закон про те, щоб закупівельна ціна на молоко була не нижча 35% від вартості дизельного палива. Ви подумаєте не реально? А чому тоді є закон, що 0,5 горілки, при собівартості 1 грн., не можна продавати дешевше, ніж за 20 грн.? Це тому, що в парламенті є депутати, які мають горілчані заводи. А кому потрібен простий селянин? Хіба, що тільки перед виборами. А я буду займатись такими питаннями

Про медицину. Чому в районних лікарнях авто швидкої допомоги мають вік 10-20 років і по дорозі в них відвалюються паливні баки, а по програмі сільської медицини простоюють практично новенькі автомобілі? Тому, що в бюджеті не вистачає фінансування закупівлі пального. Чому ліки не лікують? Вакцини для щеплень, в кращому випадку, просто не допомагають? Тому, що є закон «Про державні закупівлі», який в корні потрібно змінити. Хочеться запитати лікарів: « Як вам зараз в новеньких кабінетах відремонтованої поліклініки приймати хворих?». Чи вивітрився запах фарби в коридорах? Чи комфортно пацієнтам на новеньких меблях чекати вашого прийому? Я не знущаюсь, саме із-за цього закону зняли з тендеру ТОВ «Ізяславський райагробуд», який пропонував закінчити ремонт поліклініки до кінця цього року, не перериваючи функціонального призначення данного приміщення. Але конкурент дав зобов’язання, що закінчить будівельно-монтажні роботи до березня 2012 року, а держава заплатить йому за надані послуги до кінця 2015 року. А що ми бачимо насправді??? Це все через закон «Про державні закупівлі».

По цій причині ми навчаємо дітей за підручниками незрозумілих авторів. Нам в тридорога дають фарбу для ремонту шкіл, забувши дати розчинник та пензлі. Через все це  члени батьківських комітетів  ходять по спонсорах, щоб їхні діти навчались в людських умовах. Проводимо ремонти загальноосвітніх закладів під час навчального процесу та багато іншого.

Знаю також про проблему освітлення вулиць населених пунктів, про обмілілі колодязі, проблеми ФАПів, шкіл, дитячих садочків і т.п.

 Саме такими справами , в разі мого обрання, буду займатись в Парламенті.

 Я місцева людина, а не «впав з неба». Всі проблеми бачу з середини, а не з вікна київського кабінету. Знаю як їх вирішити, тому що займаюсь цим кожного дня.

У мене немає корисливих та особистих цілей. Просто, як і Вам, мені набрид цей безлад та дуже хочеться щось змінити на краще. Знаю, що зможу це зробити!

Прошу Вас, обов’язково прийти на  вибори та проголосувати. Поясніть своїм знайомим, що один день вирішить, як ми будемо жити наступні 5 років.

В разі, якщо Ви виявите мені довіру та  виберете  до Парламенту – даю Слово Честі, що не підведу Вас.

Щиро Ваш Борис Яцков.